Голодомор не має минулого
Голодомор не має минулого.
Голодомор Заморені голодом. Ті, хто залишив цей світ в жорстоких муках. Смерть косила їх важкими стражданнями, підлістю й ненавистю нелюдів. Ми українці, хіба заслуговуємо на таке свавілля? Працьовиті, завжди життєрадісні ті, хто вміє творити добро і віддавати його іншим.
Але влада знищувала найкращих і нескорених. Про що свідчать цифри і факти. Три голодомори забрали дітей від батьків, батьків від дітей і просто винищили цілі сім’ї, міста і села. В 1921-23 рр. понад два мільйони, в 1932-33 рр. близько десяти мільйонів, в 1946-47 рр. близько одного мільйона людей. Ось, де людська ненависть братовбивчо косила життя невинних. Хіба можемо ми спокійно сьогодні спостерігати минуле? Голодомор і війна – два жорстоких слова, де навіть молитва не може стримати ката. Кожен з нас дорожить життям, воно одне і надзвичайно коротке. То чому ж людина не задумається над тим, що в тих хто сіє ненависть і підлість, може покарати Всевишній? Адже , кров людська – не водиця. Вона зігріває серця й душу праведника і грішника. Але сила не в зброї і владі, а в людських моральних чеснотах, які сіють добре і вічне. Помолімося сьогодні за них, знищених голодом. Вони вірили, мріяли і будували життя. Народжували дітей, пестили і леліяли їхнім майбутнім. То ж хто, як не ми, згадаємо їх скривджені душі, які зарання покинули земне життя. Батьки і діти, брати і сестри відлетіли ген за небокрай в роки трьох голодоморів. Вічні їм пам’ять і вічний покій. Засвітимо свічку пам’яті в кожній сім’ї, щоб згадати нескорених, замучених голодною смертю.
Батько і мати, син і дочка,
Пішли передчасно у небуття.
Плачуть за ними земля й небеса,
Бо надто коротким було в них життя.
Іван Кулик, вчитель Олексинської школи
