с. Мишків

МИШКІВ — СЕЛО В СКЛАДІ БІЛЬЧЕ-ЗОЛОТЕЦЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ЗАЛІЩИЦЬКОГО (ДО 2020; З 2021 —  ЧОРТКІВСЬКОГО) РАЙОНУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ. ДО СЕЛА НАЛЕЖАЛИ ХУТОРИ ВЕРЕЦЕВА, ВІЛЬХОВА, ЛУКА, ТЕКЛІВКА І ТУРИН. РОЗТАШОВАНЕ НА ПРАВОМУ БЕРЕЗІ Р. СЕРЕТ, ЛІВОЇ ПРИТОКИ Р. ДНІСТЕР, ЗА 5 КМ ВІД АДМІНІСТРАТИВНОГО ЦЕНТРУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ – БІЛЬЧЕ-ЗОЛОТЕ Й 14 КМ – ВІД НАЙБЛИЖЧОЇ ЗАЛІЗНИЧНОЇ СТАНЦІЇ ТОРСЬКЕ. ТЕРИТОРІЯ – 2,18 КВ. КМ. ДВОРІВ – 180. НАСЕЛЕННЯ – 431 ОСОБА (2014). ПОБЛИЗУ МИШКОВА ВИЯВЛЕНО АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ ПІЗНЬОГО ПАЛЕОЛІТУ (1920 Р. ВІДКРИТА ПАЛЕОЛІТИЧНА СТОЯНКА “МИШКІВ”), ТРИПІЛЬСЬКОЇ, ГАВА-ГОЛІГРАДСЬКОЇ, ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ І ДАВНЬОРУСЬКОЇ КУЛЬТУР; ЗНАЙДЕНО КАМ’ЯНОГО ІДОЛА, ВІК ЯКОГО – 2–2,5 ТИС. РОКІВ. 1862 Р. В СЕЛІ ЗНАЙДЕНО БРОНЗОВУ ВІДЗНАКУ РИМСЬКОГО ЛЕҐІОНУ, ЩО НИНІ ЕКСПОНУЄТЬСЯ У ЛЬВІВСЬКОМУ ІСТОРИЧНОМУ МУЗЕЇ.

Перша письмова згадка – 1495 р. За леґендою, назва села походить від першого поселенця Мишка. За Австро-Угорщини діяла двокласна школа з українською мовою навчання, за Польщі – двокласна двомовна. Працювали філії товариств “Просвіта” (1921), “Луг”, “Сільський господар” та інших, аматорський драматичний гурток, хор, кооператива. За переписом 1921 р., в селі було 259 дворів із населенням 1094 особи, на 1931 р. – 255 дворів (1182 особи). На початку жовтня 1922 р. в селі діяла партизанська група “Дванадцятка” під керівництвом Петра Шеремети, Степана Мельничука та Івана Цепка.

У 1939 р. почалися репресії активістів “Просвіти”; було заарештовано і страчено 10 осіб із села. Від 7 липня 1941 до 4 квітня 1944 р. Мишків – під нацистською окупацією.Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинуло 16 жителів села, 9 пропало безвісти. У 1944–1953 рр.

• виселено у Сибір 63 жителі села,
• ув’язнено понад 50 осіб;
• загинули 22 борці ОУН і УПА,
• замучені симпатик Яків Михайлюк, зв’язкова і кур’єр Калина Остапів (1926–1946).

У 1945 р. біля села відбувся бій повстанців куреня “Сірі Вовки” під проводом Петра Хамчука (псевдо “Бистрий”). Відомі борці за свободу України–вихідці зі села:

• станичний Адам Гулевич;
• зв’язковий УПА Петро Козак (1929 р. н.);
• станичний Василь Михайлюк;
• Михайло Михайлюк (псевдо “Марко”; 1923 р. н.);
• член ОУН Дмитро Остапів (1912–1947);
• члени жіночої мережі ОУН: Ольга Гуревич (1924 р. н.); станична Юнацтва ОУН Ганна Драла-Міцкевич (“Тополя”; 1927 р. н.); Ганна Залуцька (1918 р. н.); станична Анастасія Канська (“Христя”; 1924 р. н.); Марія Остапів-Козак (1922 р. н.);
• стрілець технічної сотні УСС Адам Кулачковський (1897 р. н.), Гафія Романюк (1919 р. н.) і Ганна Снятинська (1921 р. н.).

1948 р. в селі організовано колгосп, згодом укрупнений; у 1990-х розпайований.

ПАМ’ЯТКИ:

• церква св. Димитрія УАПЦ (1784, мурована, відновлена 1927),
• костел (1910, не діє від 1945),
• капличка Божої Матері (2000).
• Пам’ятки історії й архітектури:
  • хрест, встановлений на честь першопоселенців села (1544),
  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1970),
  • пам’ятний хрест на честь скасування панщини (1848),
  • символічна могила Борцям за волю України (1993 ),
  • пам’ятний знак на честь 500-річчя населеного пункту (1995);
• меморіальні дошки на честь Данила Чайковського (2007) і Софрона (Степана) Дмитерка (2010),
• 2 кімнати-музеї, одна з яких – уродженця села, письменника, журналіста, громадсько-політичного діяча, референта Романа Шухевича Данила Чайковського (1909–1972).

Працюють Будинок народної творчості, бібліотека, фельдшерський пункт, торгові заклади, ТзОВ “Оскар”, фірма “Ель Гаучо”. У 2006 р. село газифіковане.

У Мишкові народилися:

• учасник бойових дій в Афґаністані Іван Атаманюк (1959 р. н.),
• господарник, громадський діяч Михайло Борейко (1933 р. н.),
• учасниця національно-визвольних змагань Євгенія Греб-Кібзуй (“Люба”, “Марійка”; 1926–2009),
• лікар-психіатр, громадський діяч Амбросій Кібзей (1888–1954),
• релігійний і громадський діяч Володислав Носковський (1864–1928),
• громадські діячі Августин Романюк (1902–1967) та Іван Снятинський (1903–1977);

Проживав релігійний діяч, єпископ УГКЦ Софрон (Степан) Дмитерко (1917–2008). У 1999 р. Іван Андрійців видав книгу “Історичний довідник с. Мишків (1495–1995)”.

Поблизу Мишкова зростають вікові дерева, ботанічні пам’ятки природи місцевого значення:

• в урочищі Дача “Турин” – дуб Довбуша (0,03 га), під охороною – дуб черещатий віком понад 400 р. та діаметром 165 см;
• в урочищі Діброва – дуб чотиристовбурний (0,03 га), під охороною – чотири дуби порослевого походження віком понад 100 р. та діаметром 52–87 см, що зрослися навколо материнського пня до висоти 0,5 м, звідки розходяться пучком.

ВЕРЕЦЕВА – хутір, який адміністративно був підпорядкований с. Мишків. Розташований за 4 км від села. Нині хутора нема.

ВІЛЬХОВА – хутір, який адміністративно був підпорядкований с. Мишків. Розташований за 3 км від села. Нині хутора нема.

ЛУКА – хутір, який адміністративно був підпорядкований с. Мишків. Розташований за 2 км від села. Нині хутора нема.

ТЕКЛІВКА – хутір, який адміністративно був підпорядкований с. Мишків. Розташований за 4 км від села. Нині проживає одна особа.

ТУРИН – хутір, який адміністративно був підпорядкований с. Мишків. Розташований за 2 км від села. Нині хутора нема.