Державна податкова служба України інформує:
Cтавка ПДФО для оподаткування доходу, отриманого від продажу протягом року двох квартир, які перебувають у власності менше трьох років
Відповідно до п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну):
житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об’єкт незавершеного будівництва таких об’єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці);
земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями залежно від її призначення;
земельної ділянки сільськогосподарського призначення, безпосередньо отриманої платником податку у власність у процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій або приватизації земельних ділянок, що перебували у користуванні такого платника, або виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю), а також таких земельних ділянок, отриманих платником податку у спадщину.
Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років не поширюється на майно, отримане платником податку у спадщину.
Абзацом першим п. 172.2 ст. 172 ПКУ визначено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року другого об’єкта нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.
Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у п 172.1 ст.172 ПКУ, або від продажу другого та наступних об’єктів нерухомості, не зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ, крім випадків, якщо зазначене у цьому абзаці майно отримано платником податку у спадщину (абзац другий п. 172.2 ст. 172 ПКУ).
Дохід від продажу об’єктів нерухомості, зазначених в абзаці другому п. 172.2 ст. 172 ПКУ, може бути зменшений на документально підтверджені витрати на придбання об’єкта нерухомості, розташованого на території України.
При цьому, документами, що підтверджують проведення фізичною особою – платником податку операцій, пов’язаних з купівлею-продажем об’єктів нерухомого майна, крім договору купівлі-продажу нерухомого майна, мають бути документи первинного обліку, а саме розрахункові документи, використання яких передбачено чинними нормативно-правовими актами.
Враховуючи викладене, дохід, отриманий фізичною особою – резидентом – платником податку від послідовного продажу протягом звітного податкового року двох квартир, які перебувають у власності менше трьох років та не отримані у спадщину, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставками:
5 відс. – від першого продажу;
18 відс. – від другого продажу.
Підприємства Тернопільщини сплатили до бюджету майже 23,8 млн грн екологічного податку
За десять місяців цього року суб’єкти господарювання Тернопільщини, які здійснюють викиди забруднюючих речовин, перерахували до бюджетів усіх рівнів 23 млн 787 тис. грн екологічного податку. Порівняно з аналогічним періодом 2022 року надходження зросли на 5,8 млн гривень.
Із загальної суми до спеціального фонду місцевих бюджетів спрямовано 7 млн гривень.
Нагадаємо, що екологічний податок – це загальнодержавний обов'язковий платіж, який справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.
На яку дату визначається ціна зіставних операцій з метою застосування будь-якого з методів встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки»
Згідно з п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 розд. I Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» здійснюється за одним із таких методів:
порівняльної неконтрольованої ціни (п.п. 39.3.1.1 п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 розд. I ПКУ);
ціни перепродажу (п.п. 39.3.1.2 п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 розд. I ПКУ);
«витрати плюс» (п.п. 39.3.1.3 п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 розд. I ПКУ);
чистого прибутку (п.п. 39.3.1.4 п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 розд. I ПКУ);
розподілення прибутку (п.п. 39.3.1.5 п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 розд. I ПКУ).
Відповідно до п.п. 39.3.4.1 п.п. 39.3.4 п. 39.3 ст. 39 розд. I ПКУ метод ціни перепродажу полягає у порівнянні валової рентабельності від перепродажу товарів (робіт, послуг), придбаних у контрольованій операції, з валовою рентабельністю від перепродажу товарів (робіт, послуг), яка отримується у зіставних неконтрольованих операціях.
Метод «витрати плюс» полягає у порівнянні валової рентабельності собівартості продажу товарів (робіт, послуг) у контрольованій операції з аналогічним показником рентабельності у зіставних неконтрольованих операціях (п.п. 39.3.5.1 п.п. 39.3.5 п. 39.3 ст. 39 розд. I ПКУ).
Згідно з п.п. 39.3.6.1 п.п. 39.3.6 п. 39.3 ст. 39 розд. I ПКУ метод чистого прибутку полягає у порівнянні відповідного фінансового показника рентабельності у контрольованій операції (чистого прибутку на основі відповідної бази (витрати, продаж, активи) або показника рентабельності операційних витрат) з відповідним показником рентабельності у зіставній (зіставних) неконтрольованій (неконтрольованих) операції (операціях).
Відповідно до п.п. 39.3.7.1 п.п. 39.3.7 п. 39.3 ст. 39 розд. I ПКУ метод розподілення прибутку полягає у виділенні кожній особі, що бере участь у контрольованій (контрольованих) операції (операціях), частини загального прибутку (або збитку), отриманого за результатами здійснення такої операції, яку б інша непов’язана особа отримала від участі у зіставній (зіставних) неконтрольованій (неконтрольованих) операції (операціях).
Підпунктом 39.3.3.4 п.п. 39.3.3 п. 39.3 ст. 39 розд. I ПКУ передбачено, що для контрольованих операцій з сировинними товарами встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» здійснюється за методом порівняльної неконтрольованої ціни.
Згідно з п.п. 39.3.3.3 п.п. 39.3.3 п. 39.3 ст. 39 розд. I ПКУ порівняння ціни контрольованої операції з ціною зіставних неконтрольованих операцій проводиться на підставі інформації про ціни, застосовані протягом періоду, який аналізується, зокрема інформації про ціни на найближчу до дня здійснення контрольованої операції дату.
Абзацами першим-сьомим п.п. 39.3.2.1 п.п. 39.3.2 п. 39.3 ст. 39 розд. I ПКУ передбачено, що відповідність умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» визначається за допомогою застосування методу трансфертного ціноутворення, який є найбільш доцільним до фактів та обставин здійснення контрольованої операції, крім випадків, коли ПКУ визначені вимоги щодо обов’язковості застосування конкретного методу встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» для контрольованих операцій певного виду.
Найбільш доцільний метод трансфертного ціноутворення обирається з урахуванням таких критеріїв:
доцільності обраного методу відповідно до характеру контрольованої операції, що визначається, зокрема, на основі результатів функціонального аналізу контрольованої операції (з урахуванням виконуваних функцій, використовуваних активів і понесених ризиків);
наявності повної та достовірної інформації, необхідної для застосування обраного методу та/або методів трансфертного ціноутворення;
ступеня зіставності між контрольованими і неконтрольованими операціями, включаючи надійність коригувань зіставності, якщо такі застосовуються, які можуть використовуватися для усунення розбіжностей між такими операціями.
Платник податку з урахуванням зазначених критеріїв використовує будь-який метод, який він вважає найбільш доцільним, однак у разі, якщо існує можливість застосування і методу порівняльної неконтрольованої ціни, і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни.
Якщо з урахуванням таких критеріїв метод ціни перепродажу або метод «витрати плюс» та метод чистого прибутку або розподілення прибутку можуть застосовуватися платником податку з однаковою надійністю, застосовується метод ціни перепродажу або метод «витрати плюс».
Отже, ПКУ передбачена можливість застосування багатьох фінансових показників для встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки».
Згідно з п.п. 39.3.2.2 п.п. 39.3.2 п. 39.3 ст. 39 розд. I ПКУ якщо під час застосування методів трансфертного ціноутворення порівняння ціни або рентабельності в контрольованій операції проводиться з цінами або показниками рентабельності кількох зіставних неконтрольованих операцій або юридичних осіб, які не здійснюють операції з пов’язаними особами, обов’язково використовується діапазон цін (рентабельності).
Абзацом четвертим п.п. 39.3.2.3 п.п. 39.3.2 п. 39.3 ст. 39 розд. I ПКУ передбачено, що порядок розрахунку діапазону цін (рентабельності) та медіани діапазону цін (рентабельності) затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 381 затверджено Порядок розрахунку діапазону цін (рентабельності) та медіани такого діапазону для цілей трансфертного ціноутворення (далі – Постанова № 381).
Абзацом п’ятим п.п. 39.3.2.3 п.п. 39.3.2 п. 39.3 ст. 39 розд. I ПКУ визначено, що застосування для цілей оподаткування медіани діапазону цін (рентабельності) здійснюється за умови, що це не призведе до зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Враховуючи викладене, порівняння ціни контрольованої операції з ціною зіставних неконтрольованих операцій проводиться на підставі інформації про ціни, застосовані протягом періоду, який аналізується, зокрема інформації про ціни на найближчу до дня здійснення контрольованої операції дату.
Щодо питання необхідності переглядати ціну кожного року, якщо договір укладено на кілька років, і ціна не змінюється повідомляємо.
Пунктом 1 ст. 626 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
У ст. 1 розд. I Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) – домовленість двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.
ПКУ не регулює порядок договірних відносин між суб’єктами, зокрема, щодо визначення цін на товари (послуги). Суб’єкт господарювання може реалізовувати товари (роботи, послуги) за договірною ціною, у тому числі, й у контрольованих операціях, що відповідає принципу свободи підприємницької діяльності. Разом з тим, як встановлено нормою п.п. 39.1.1 п. 39.1 ст. 39 розд. I ПКУ, обсяг оподатковуваного прибутку в контрольованих операціях платник податку повинен визначати відповідно до принципу «витягнутої руки».
Чи враховуються строки давності при нарахуванні пені на суму грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами документальної перевірки
Згідно з п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) грошове зобов’язання платника податків – це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов’язання та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Пеня – це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов’язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених ПКУ або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Порядок нарахування пені визначено ст. 129 ПКУ.
Нарахування пені розпочинається, зокрема, при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов’язання, визначеного за результатами перевірки, – починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов’язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із ПКУ (п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ).
Пунктом 129.3 ст. 129 ПКУ встановлено, що нарахування пені, передбаченої п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, закінчується:
у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань (п.п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПКУ);
у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов’язань відповідного бюджету перед таким платником податків (п.п. 129.3.2 п. 129.3 ст. 129 ПКУ);
у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України) (п.п. 129.3.3 п. 129.3 ст. 129 ПКУ);
при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини) (п.п. 129.3.4 п. 129.3 ст. 129 ПКУ).
На суми грошового зобов’язання, визначеного п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог ПКУ, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відс. річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (абзац перший п. 129.4 ст. 129 ПКУ).
Відповідно до п. 101.1 ст. 101 ПКУ списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений п. 102.4 ст. 102 ПКУ (п.п. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 ПКУ).
Якщо грошове зобов’язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 ПКУ, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім п. 59.1 ст. 59 ПКУ. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (п. 102.4 ст. 102 ПКУ).
Абзацом третім п. 59.1 ст. 59 ПКУ передбачено, що податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений п. 102.4 ст. 102 ПКУ для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV ПКУ для відповідного року.
Отже, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків грошового зобов’язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні, на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) нараховується пеня з урахування строку давності (1095 днів), якщо загальна сума боргу перевищує 3060 грн. Тобто пеня не нараховується якщо минуло більше 1095 днів від дня, коли у контролюючого органу (відповідно до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ) виникло право нарахувати пеню платнику податків за умови, що загальна сума боргу перевищувала 3060 грн.
