Дописи Івана Кулика
Що найдорожче для людини?
Життя людини ,як іскорка вогню .В ньому непередбачуваність: щасливі миттєвості ,тривога і смуток . Як хочеться , щоб воно було найдорожчим і вічним .
Ці рядки я присвячую Людям ,для яких Україна і батьківщина-це життя…
Що найдорожче для людини,
У відповідь почув:»Життя».
Як радісно стає людині,
Коли щаслива вся сім’я.
Але тривога пролунала:
На сході почалась війна,
І українці засмутились,
Прийшла до нас страшна біда.
Гордися ненько –Україно,
Що в тебе гідні є сини .
Бо їх безстрашність нескорима,
Тому пішли вони туди.
Чекає мати із полону,
Синочка рідного свого.
Четвертий рік вона в тривозі,
Так ніби й щастя не було.
До Матінки Святої ранком,
Складає рученьки свої.
І молиться так повсякденно ,
Щоб син вернувся із війни.
О ,Сину Божий, ми благаєм,
Ти збережи наш люд увесь.
Бо мати сина так чекає,
У снах в тривозі, кожний десь.
Я вірю , що все буде добре,
Донецьк ,Луганськ знов оживе.
І мирне небо засіяє,
А ворога геть прожене.
Дароване життя людині,
Воно безцінне , дороге.
А сонце миру хай не згасне,
Воно від Бога золоте!
Іван Кулик,
вчитель Олексинської школи.
